Особисте життя в кожного складається по-різному: комусь відразу щастить знайти свою половинку, хтось іще в пошуках. І часто це зовсім не залежить від обставин, у тому числі й стану здоров’я.
Те, що можна бути щасливими у будь-якій ситуації, доводять історії кохання трьох сімейних пар на інвалідних візках.
«Не чекайте принца, дивіться на речі реально»
Мешканка міста Сторожинець Валентина Добридіна успішно реалізувала себе і в громадському, і в особистому житті. Вже десять років пані Валентина очолює громадську організацію людей з інвалідністю, а також є представницею ГО «Національна асамблея людей з інвалідністю України» у Чернівецькій області. Вона постійно проводить різноманітні заходи, семінари, акції, щоби привернути увагу громадськості до проблем людей з інвалідністю. Особливо переймається проблемою архітектурної доступності для маломобільних. Її запрошують до Києва на зустрічі з представниками громадських організацій та керівництвом держави.
Попри насичену громадську діяльність, пані Валентина знаходить час і для сімейного затишку. Вона щаслива у шлюбі. Її чоловік – Владислав Добридін, засновник та керівник ГО «Федерація настільного тенісу Сторожинецького району». Як і Валентина, яка в юності впала з висоти, Владислав також отримав травму хребта і пересувається на візку. Родом він із Білорусі. Заради коханої зважився переїхати до України.
Познайомилася пара у Чернівцях на міжнародному ралі для людей, які керують автомобілями з ручним керуванням.
-Я брала участь у ралі як штурман, і Владислав із товаришем приїхали з Білорусі позмагатися, — розповідає пані Валентина. — Ми познайомилися, потім знайшли одне одного в Інтернеті і там через Skype продовжили наше спілкування, яке переросло у щось більше. Потім ми ще зустрілися в Криму, де він відпочивав, а я їздила на семінар. Через півтора року одружилися. Пропозицію Влад мені також зробив через Skype.
Одружилася пара у Білорусі.
«Я їхала до Гомеля через Київ, у Києві Влад зустрів, приїхав за мною на автомобілі, — згадує жінка. — Я тоді ще подумала – куди їду і що роблю? Та людина, з якою я спілкувалася через Інтернет і та, яку побачила насправді, здалася мені спочатку чужою. Тож було дуже страшно. Та все ж я поїхала до Гомеля. Ми подали заяву до місцевого РАЦСу і через три дні одружилися. Взагалі так швидко там не одружували, проте ми переконали працівницю РАЦСу пришвидшити процедуру укладення шлюбу. Для мене це було знаковим: або я приїжджаю до України вже з законним чоловіком, або у нас нічого не вийде. На щастя, усе склалося добре».
Тим, хто ще в пошуках свого щастя, Валентина Добридіна радить не чекати на диво, а дивитися на речі реально.
«Якщо будемо чекати принца на білому коні, то це, звичайно, добре, але ми можемо його не дочекатися. А якщо не так високо піднімати планку, то можна знайти ту людину, яка тобі потрібна. Треба реально дивитися на речі і просто мати дружні людські відносини…»
«Суспільство має нас підтримувати»
Пані Валентина вже багато років переймається проблемами жінок з інвалідністю, тож добре знає, як складно їм жити звичайним життям.
«У нашому суспільстві існує ще багато перепон, бар’єрів, стереотипів щодо людей з інвалідністю. Ми постійно стикаємося з проблемами, коли нам потрібні послуги лікарів, гінекологічні крісла, кабінети, — усі вони є архітектурно недоступними для нас. Відсутнє діагностичне обладнання, де ми можемо пройти обстеження.
Бували випадки, коли сім’ю з інвалідністю в Глибоцькому районі лікарі відмовляли народжувати дитину. З цим зіткнулася і моя подруга. Так не має бути. Навпаки повинна бути підтримка.
Дуже багато дівчат з інвалідністю хотіли би мати сім’ю. Але це складно. Бо де вони познайомляться, якщо переважно сидять вдома, нікуди не виїжджають? У більшості немає автомобілів. Громадський транспорт недоступний. Замовити таксі, щоби добратися з віддаленого села, дуже дорого. Так, є Інтернет. Але через Інтернет можна тільки спілкуватися. А як приїхати один до одного? Треба, щоби було житло. А коли мешкаєш із батьками, вони не завжди тебе підтримують та вірять, що ти зможеш знайти своє щастя.
За кордоном таких проблем не існує, провадить Валентина Добридіна. Там інвалідність не є перешкодою для звичайного життя.
«Жінка на візку може піти з дитиною і до садочка, і до школи. А у нас освітні заклади зазвичай недоступні і мама не може піти до дитини ні на свято, ні на батьківські збори. Тож чоловіки часто й вважають – навіщо така жінка, якщо вона не може доглядати дитину. Також побутує думка, що жінки з інвалідністю не можуть мати дітей. Насправді ж це індивідуально, у кожного є свої проблеми, проте в більшості випадків функції репродукції збережені». Про ці всі проблеми мало хто говорить, визнає активістка. А про них треба розповідати, не замовчувати. Можливо, якщо суспільство більше знатиме про особливості життя людей з інвалідністю, воно почне по-іншому їх сприймати і допомагати їм почуватися комфортно в довколишньому середовищі.
«У випадку порушення прав людей з інвалідністю, Ви можете звернутися до Громадської організації «Чернівецьке об’єднання «Захист» листом за адресою: м. Чернівці а/с 1151, телефоном 0960165979 (Viber/WhatApp/Telegram), електронною поштою: cvzahyst@gmail.com, Іnstagram: zahystcv, Facebook: zahystcv.
Ця стаття є однією із 15 публікацій, які створені в рамках серії публікацій на тему захисту прав людей з інвалідністю «Розвиток інклюзивного суспільства у Чернівецькій області». Повний список і посилання на статті:
Чи доступна вища освіта людям з інвалідністю та людям з особливими освітніми потребами?
Що змінила інклюзивна освіта у школах?
БУТИ МАМОЮ ОСОБЛИВОЇ ДИТИНИ. ІНТЕРВ’Ю З ТЕТЯНОЮ Д’ЯЧЕНКО
Значення сім’ї для людей з інвалідністю: як зустріти партнера і як не втратити. Частина 1
Значення сім’ї для людей з інвалідністю: як зустріти партнера і як не втратити. Частина 2
Чи важко влаштуватися людям з інвалідністю на роботу і скільки таких людей у нас працює?
НЕДОСТУПНІ ЧЕРНІВЦІ. ІНТЕРВ’Ю З ЛЮБОВ’Ю СВІРІДЕНКО ПРО ПРОБЛЕМИ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ
НАСКІЛЬКИ ДОСТУПНА ТРОТУАРНА МЕРЕЖА У ЧЕРНІВЦЯХ ДЛЯ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ. ФОТО
ЕКСТРЕМАЛЬНИЙ ВИД СПОРТУ. ЧИ ДОСТУПНІ У ЧЕРНІВЦЯХ ТРОЛЕЙБУСИ ДЛЯ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ
«НЕ ГРАЙСЯ З НЕЮ». ЯК У ЧЕРНІВЦЯХ СПРИЙМАЮТЬ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ. ФОТО
Ця стаття та серія публікацій створена в рамках реалізації проєкту «Захист прав людини у Чернівецькій області», який реалізує ГО «Чернівецьке об’єднання «Захист» за підтримки IM Swedish Development Partner.